Про світло

Світло воно таке: або є, або його зовсім немає)) Так і з людьми.

Дівчина, яка сама сяє немов сонечко, написала мені листа «Про світло». В пориві самозакоханості ділюся! (А ще я там дуже гарна на фотографіях вийшла.)
Автор тексту і фотографій — чарівна фотографеса та богиня українського інстаграму — Аня Ремарчук!

«Про світло.

Світло манить, притягує, а інколи і обпалює погляд, коли надто довго знаходитись в затінку.

Світло має різні джерела. Ми звикли думати, що його нам дарує сонце, але є ще варіанти передачі світла до нас. Це світло в людях.

Є світло очей. Зіниць, що б’ють через простір та час. Дивлячись в такі очі ніби зникаєш, тонеш в них, не помічаючи нічого, окрім тієї істини, яку, можливо, ніколи і невисказати словами, саме тому її промовляють зіниці.

Є світло сприйняття. Це «сонячні зайчики» надії та віри серед безнадії та нерозуміння. Це вміння людини знаходити орієнтири там, де здається є тільки темрява безвихідності.

Є світло чесності. Це коли людина правдива сама з собою, і, завдяки цьому виключному вмінню бути самою собою, розумінню всіх своїх сторін(серед яких можуть бути і ненайкращі) сяє відвертістю та знанням реальності.

Світло доброти. Воно зачаровує своєю щирістю та безкорисністю. Це світло людини вміє відчиняти наглухо зачинене, кардинально змінює хід історії, як особистої так і фундаментальної, загальної їсторії людства. Воно чарівним чином гармонізує усе, що могло вийти з рівноваги.

Як правило люди-носії світла навіть і не знають про таку свою здатність, але інколи, виникає потреба чи нагода сказати їм про це. Сьогодні я скористалась цією нагодою, бо маю радість бути знайомою з людиною світла.

Ти чудова.»

Не можу не написати тобі цього, Анютко: ти надзвичайна!))